Перегляд вихідного коду сторінки Тхіть Куанг Дик

{{Релігійний діяч
|ім'я                 = Тхіть Куанг Дик
|оригінал_імені       = 釋廣德
|портрет              = Bồ tát Thích Quảng Đức.jpg
|розмір               = 
|опис                 = 
|ім'я_при_народженні  = Лам Ван Тик
|псевдоніми           = 
|релігія              = [[Буддизм]]
|конфесія             = [[Махаяна]]
|деномінація          =
|традиція             =
|течія                =
|новий_релігійний_рух = 
|секта                = 
|титул                = [[Бодхісатва]]<ref>{{harvnb|Buswell Jr.|Lopez Jr.|2013|pp=[https://books.google.com/books?id=DXN2AAAAQBAJ&dq=Bodhisattva&pg=PA134 134], [https://books.google.com/books?id=DXN2AAAAQBAJ&dq=Bodhisattva++%22Thích+Quảng+Đức%22&pg=PA906 906]}}.</ref>
|положення            = Голова комісії з церемоніальних обрядів Конгрегації в'єтнамських ченців<br>Настоятель пагоди Фуок Хоа
|період               = 1917-1963
|дата_народження      = бл. 1897
|місце_народження     = Хой Кхань, [[Аннам]], [[Французький Індокитай]]
|дата_смерті          = 11 червня 1963 року (65–66 років)
|місце_смерті         = [[Сайгон]], [[Південний В'єтнам]]
|причина смерті = [[самогубство]] шляхом [[самоспалення]]
}}

'''Тхіть Куанг Дик''' ({{lang-vi|釋廣德||Thích Quảng Đức}}); уроджений '''Лам Ван Тик'''; {{circa|1897}} – 11 червня 1963) — в'єтнамський [[Буддизм|буддійський]] монах, що 11 червня 1963 року здійснив [[самоспалення]] у [[Хошимін|Сайгоні]]<ref>"Monk Suicide by Fire in Anti-Diem Protest," ''New York Times'', 11 June 1963, 6.; David Halberstam, "Diem Asks Peace in Religion Crisis," ''New York Times'' 12 June 1963. 3.; Marilyn B. Young, ''The Vietnam Wars: 1945–1990'', New York: Harper Collins Publishers, 1990. 95–96.</ref>.

Куанг Дик вчинив це на знак протесту проти [[Буддійська криза|переслідування буддистів]] урядом [[Південний В'єтнам|Південного В'єтнаму]] під керівництвом [[Нго Дінь Дьєм]]а, переконаного [[Католицька церква у В'єтнамі|католика]]. Фотографії самоспалення ченця облетіли весь світ, привертаючи увагу до політики уряду Дьєма. [[Джон Фіцджеральд Кеннеді|Джон Ф. Кеннеді]] сказав про одну фотографію: «Жодна новинна фотографія в історії не викликала стільки емоцій у всьому світі, як ця»<ref>Zi Jun Toong, "Overthrown by the Press: The US Media's Role in the Fall of Diem," ''Australasian Journal of American Studies'' 27 (July 2008), 56–72.</ref>. {{li|Малкольм Браун||Q=Q952789}}, що зробив це фото, отримав за нього премію {{li|World Press Photo of the Year|Q=Q1935928|quote=1}}.

Вчинок Куанг Дика посилив міжнародний тиск на Дьєма та змусив його пообіцяти реформи з метою заспокоїти буддистів. Однак ці реформи не були впроваджені, що призвело до загострення суперечки. У міру того, як протести тривали, спецпідрозділи {{li|Спеціальні сили армії Республіки В'єтнам|ARVN||Q=Q2913590}}, вірні братові Дьєма, {{li|Нго Дьїнь Нху||Q=Q650194}}, розпочали {{li|Напад на погоду Ла Сой|рейди|Q=Q11108995}} по всьому Південному В'єтнаму на буддійські [[Пагода|пагоди]], захопивши серце Куанг Дика (яке [[Мощі|зберігали як реліквію]]) та спричинивши загибель людей і значні руйнування. Кілька буддійських ченців наслідували приклад Куанг Дика, також спаливши себе. Зрештою, підтриманий США {{li|Державний переворот у Південному В'єтнамі|державний переворот|Q=Q1078181}} скинув Дьєма, якого було {{li|Арешт та вбивство Нго Дінь Дьєма|вбито||Q=Q1003866}} 2 листопада 1963 року.

== Біографія ==

Все, що відомо про життя Кванг Дика походить від інформації, поширеної буддійськими організаціями. Він народився в селі Хой Кхань в районі Ван Нінь провінції [[Кханьхоа]] в центральному В'єтнамі, одним з семи дітей у родині Лам Хиу Инга і Нгуєн Тхі Нтонг. При народженні він отримав ім'я '''Лам Ван Тик'''.

У віці семи років він пішов вивчати буддизм під керівництвом Тхіть Хоанг Тхама — свого дядька по материнській лінії та духовного вчителя, який виростив його як рідного сина. Через деякий час Лам Ван Тик змінив ім'я на '''Нгуєн Ван Кхьєт'''.

У віці 15 років він склав обітниці [[Шраманера|шраманери]] (ченця-послушника) та у віці 20 років був висвячений у ченці під {{li|Ім'я дхарми|монашеським іменем|Q=Q1543672}} '''Тхіть Куанг Дик'''. {{li|В'єтнамське ім'я||Q=Q1066033}} Тхіть (釋) походить від «Тхіть Ка» або «Тхіть Зіа» (釋迦), що означає «з клану [[Шак'я]]». Після посвячення він вирушив до гори поблизу {{li|Ніньхоа||Q=Q10801338}}, давши обітницю прожити три роки життям самотнього [[пустельник]]а. Пізніше він повернувся до свого гірського притулку, щоб відкрити пагоду Тхієн Лок<ref name="qd">{{harvnb|Tạng|2005}}.</ref><ref name="hm">{{harvnb|Minh|2006|pp=266–267}}.</ref>.

Після закінчення самоізоляції він почав подорожувати центральним В'єтнамом, проповідуючи [[Дхарма|дхарму]]. Через два роки він пішов у [[ретрит]] до пагоди Сак Ту Тхієн Ан поблизу [[Нячанг]]а. У 1932 році його призначили інспектором Буддійської асоціації в Ніньхоа, а потім інспектором ченців у своїй рідній провінції Кханьхоа. Протягом цього періоду в центральному В'єтнамі він очолював будівництво 14 храмів<ref name="hm2">{{harvnb|Minh|2006|p=268}}.</ref>.

У 1934 році він переїхав до південного В'єтнаму та подорожував провінціями, поширюючи буддійські вчення. Також він також провів два роки в [[Камбоджа|Камбоджі]], вивчаючи буддійську традицію [[Тхеравада|Тхеравади]].

Після повернення з Камбоджі він керував будівництвом ще 17 нових храмів на півдні. Останнім із 31 нового храму, за будівництво якого він відповідав, була пагода [[Авалокітешвара|Куан Те Ам]] в окрузі {{li|Фунюан||Q=Q2194003}} на околиці [[Хошимін|Сайгону]]<ref name="hm2"/>. Вулицю, на якій стоїть храм, пізніше, у 1975 році, перейменували на честь Куанг Дика.

Після завершення будівництва храму Куанг Дик був призначений головою Колегії з церемоніальних обрядів Конгрегації в'єтнамських ченців та {{li|Настоятель (буддизм)|настоятелем|Q=Q1135621}} пагоди Фуокхоа, яка була початковим місцем розташування Асоціації буддійських досліджень В'єтнаму<ref name="hm2"/>. Коли офіс Асоціації було перенесено до {{li|Пагода Са Лой|пагоди Са Лой|Q=Q1005868}}, головної пагоди Сайгону, Куанг Дик пішов у відставку<ref name="qd"/>.

== Релігійні передумови акції ==
{{Further|Буддійська криза}}

[[File:Thích Quảng Đức Memorial.JPG|thumb|upright|Меморіал Куанг Дика, побудований на місці його смерті.]]

Часто вважалося, що у Південному В'єтнамі більшість населення становлять буддисти, частка яких складає до 70–80% <ref>[http://www.historynet.com/wars_conflicts/vietnam_war/3033916.html The 1966 Buddhist Crisis in South Vietnam] {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20080304102006/http://www.historynet.com/wars_conflicts/vietnam_war/3033916.html |date=4 березня 2008}} HistoryNet</ref><ref>Gettleman, pp. 275–276, 366.</ref><ref name="TIME1963">{{cite magazine|date=14 червня 1963|url=http://www.time.com/time/printout/0,8816,874816,00.html|archive-url=https://archive.today/20121204165344/http://www.time.com/time/printout/0,8816,874816,00.html|url-status=dead|archive-date=4 грудня 2012|title=The Religious Crisis|magazine=[[Time (magazine)|Time]]|access-date=21 серпня 2007|last=TIME|author-link=Time (magazine)|quote=South Viet Nam's Buddhists, who comprise 80% of the country's 15 million people, are bitter over alleged favoritism by Diệm and his Catholic ruling family toward the nation's 1,500,000 Catholics}}</ref><ref>Tucker, pp. 49, 291, 293.</ref><ref>Maclear, p. 63.</ref>. Але ці цифри були сильно завищені, оскільки західні журналісти часто плутали з буддизмом {{li|В'єтнамська народна релігія|народну релігію|Q=Q10831151}}<ref name="Słowiak">{{cite journal |last1=Słowiak |first1=Jerema |title=Role of the Religion and Politico-Religious Organizations in the South Vietnam During Ngo Dinh Diem Period |journal=Nauki Społeczne |date=2017 |issue=16 |pages=109–124 |publisher=Zeszyty Naukowe Towarzystwa Doktorantów UJ |location=Kraków |url=https://academic-journals.eu/pl/download?path=/uploads/Zm9sZGVycHVibWVkaWE1/documents/6.spol.16.pdf |issn=2082-9213}}</ref>, і фактична кількість буддистів була набагато меншою, щонайбільше близько 27%{{sfn|Moyar|2006|p=215}}.

Президент [[Нго Дінь Дьєм]] тоді загалом проводив прокатолицьку політику, яка викликала вороже ставлення багатьох буддистів. Уряд вважався упередженим до католиків на державній службі та у військових просуваннях, а також у розподілі землі та ділових привілеїв<ref>Tucker, p. 291.</ref>. Розподіл вогнепальної зброї серед сільських формувань самооборони, призначених для відбиття партизанів [[В'єтконг]]у, нібито також передбачав видачу зброї лише католикам<ref name="sv">{{cite magazine|title=South Vietnam: Whose funeral pyre?|magazine=[[The New Republic]]|page=9|date=29 червня 1963}}</ref>.

Дьєм не скасував «приватний» статус, нав'язаний буддизму під час [[Французький Індокитай|французької окупації]], який вимагав офіційного дозволу на проведення публічної буддійської діяльності<ref>Karnow, p. 294.</ref>. Земля, що належала католицькій церкві, була звільнена від заходів земельної реформи<ref>Buttinger, p. 933.</ref>. Гуманітарна допомога США розподілялася непропорційно на користь сел із католицькою більшістю. За часів Дьєма католицька церква користувалася особливими пільгами щодо придбання власності, а в 1959 році він присвятив країну [[Діва Марія|Діві Марії]]<ref>Jacobs, p. 91.</ref>. На великих публічних заходах начебто вивішували біло-золотий [[Список прапорів Папства|папський прапор]]<ref name="crusade">{{cite magazine|title=Diệm's other crusade|date=22 червня 1963|magazine=[[The New Republic]]|pages=5–6}}</ref>.

Однак західні ЗМІ того часу давали викривлене освітлення подій<ref name="Moyar07">{{cite web |last1=Moyar |first1=Mark |title=Halberstam’s History |url=https://www.nationalreview.com/2007/07/halberstams-history-mark-moyar/ |website=National Review |date=5 липня 2007}}</ref><ref>{{cite journal |author=Zi Jun Toong |title=Overthrown by the Press: The US Media’s Role in the Fall of Diem |journal=Australasian Journal of American Studies |year=2008 |volume=27 |issue=1 |pages=56–72 |jstor=41054100 }}</ref>, оскільки в'єтнамський буддизм за часів Першої республіки Дьєма насправді процвітав<ref>{{cite web |last1=Nguyen Quoc |first1=Tan Trung |title=Rethinking History and News Media in South Vietnam |url=https://usvietnam.uoregon.edu/en/rethinking-history-and-news-media-in-south-vietnam/ |website=US–Vietnam Research Center |publisher=University of Oregon |date=20 листопада 2023}}</ref>.

Невдоволення буддистів спалахнуло після заборони на початку травня вивішувати [[буддистський прапор]] у місті [[Хюе]] на [[Весак]], [[День народження Будди|день народження]] [[Сіддгартха Ґаутама|Гаутами Будди]]. Лише за кілька днів до цього католиків заохочували вивішувати папський прапор в Хюе під час урочистостей на честь архієпископа {{li|Нго Дінь Тхока||Q=Q738148}}, старшого брата Дьєма. 

Великий натовп буддистів протестував на Весак проти цієї заборони і кинув виклик уряду, відправившись з буддійськими прапорами до урядової телерадіостанції. Урядові війська [[Розгін демонстрації буддистів у Хюе|відкрили вогонь по натовпу]], внаслідок чого загинуло дев'ятеро протестувальників. Відмова Дьєма взяти на себе відповідальність (він звинуватив у цих смертях [[В'єтконг]]) призвела до подальших буддійських протестів та закликів до релігійної рівності<ref>{{harvnb|Jacobs|2006|pp=140–150}}</ref>. Оскільки Дьєм не бажав виконувати вимоги буддистів, протести посилювалися.

== Самоспалення ==

[[File:Self-immolation of Thich Quang Duc.jpg|upright=1.5|thumb|Фотографія самоспалення Куанг Дика під час, зроблена журналістом Малкольмом Брауном, отримала нагороду «Фотографія року Всесвітньої преси» 1963<ref>{{harvnb|Browne|1963}}</ref>.]]

[[File:Thích Quảng Đức self-immolation.jpg|upright=1.5|thumb|Ще одна світлина події, зроблена Брауном.]]

[[File:2024 Huế - Thích Quảng Đức's car relic at Thiên Mụ Temple - img 06.jpg|thumb|Автомобіль, у якому Куанг Дик приїхав до місця самоспалення; Хюе, {{li|пагода Тхьєнму||Q=Q975568}}, 2011 рік.]]

10 червня 1963 року американським кореспондентам повідомили, що наступного ранку на дорозі біля камбоджійського посольства в Сайгоні станеться «дещо важливе»<ref name="j147"/>. Більшість репортерів проігнорували це повідомлення, оскільки буддійська криза на той момент тривала вже понад місяць, і наступного дня на це місце з'явилося лише кілька журналістів, зокрема {{li|Девід Галберстам||Q=Q467156}} з «[[The New York Times]]» та [[Малкольм Браун]], керівник сайгонського бюро «[[Associated Press]]»<ref name="j147">{{harvnb|Jacobs|2006|p=147}}</ref>.

Куанг Дик прибув у складі процесії, яка розпочалася біля сусідньої пагоди. Близько 350 ченців та черниць пройшли двома фалангами, попереду яких їхав седан «[[Austin Westminster]]». На машині висіли банери, надруковані [[Англійська мова|англійською]] та [[В'єтнамська мова|в'єтнамською]] мовами, текст яких засуджував уряд Дьєма та його політику щодо буддистів, вимагаючи від нього виконання своїх обіцянок щодо релігійної рівності<ref name="j147"/>. Інший чернець запропонував свою кандидатуру пожертвувати собою, але старшинство Куанг Дока переважило<ref name="k297">{{harvnb|Karnow|1997|p=297}}</ref>.

Процесія зупинилася на перетині бульвару Фан Дінь Фунг (нині вулиця Нгуєн Дінь Чіу) та вулиці Ле Ван Зуєт (нині вулиця Кач Манг Тханг Там), за кілька кварталів на південний захід від Президентського палацу (нині {{li|Палац Незалежності (Хошимін)|Палац Возз'єднання|Q=Q933384}}). 

Куанг Дик вийшов з машини разом із двома іншими ченцями. Один поклав на дорогу подушку, а другий дістав з багажника п'яти[[галон]]ну каністру з бензином. Коли учасники маршу утворили коло навколо нього, Куанг Дик сів на подушку у традиційній буддійській медитативній [[Поза лотоса|позі лотоса]]., і помічник вилив йому на голову бензин з каністри. Куанг Дик, обертаючи дерев'яні молитовні чотки, промовив слова «Nam mô A Di Đà Phật («Слава Будді [[Амітабга|Амітабхі]]»), після чого підпалив сірник і кинув його на себе. Його охопило полум'я, від тіла йшов чорний маслянистий дим<ref name="j147"/><ref>{{harvnb|Jones|2003|p=[https://books.google.com/books?id=NHqeyBiPjzQC&pg=PA268 268]}}</ref>.

Останні слова Куанг Дика перед смертю задокументовані в {{li|Передсмертна записка|листі|Q=Q1963679}}, який він залишив<ref name="qd"/>:

{{Цитата|Перш ніж заплющити очі та рушити до видіння Будди, я шанобливо благаю президента Нго Дінь Дьєма проявити співчуття до народу нації та запровадити релігійну рівність, щоб вічно підтримувати силу батьківщини. Я закликаю шановних, преподобних, членів [[Санґга|сангхи]] та мирян-буддистів об’єднатися в солідарності, щоб принести жертви на захист буддизму.}}

Девід Галберстам писав з приводу побаченого<ref>{{harvnb|Halberstam|1965|p=211}}</ref>:

{{Цитата|Мені доводилося бачити подібне знову, але і одного разу було достатньо. Полум'я виривалося з цього чоловіка; його тіло повільно в'януло та зморщувалося, голова чорніла та обвуглювалася. У повітрі витав запах горілої людської плоті — люди горять напрочуд швидко. Позаду себе я чув ридання в'єтнамців. Сам я був надто шокований, щоб плакати, надто розгублений, щоб робити нотатки чи ставити запитання, надто розгублений, щоб навіть думати... Коли він горів, він не ворухнувся жодним м'язом, не видав жодного звуку, його зовнішній спокій різко контрастував з плачем людей навколо.{{oq|en|I was to see that sight again, but once was enough. Flames were coming from a human being; his body was slowly withering and shriveling up, his head blackening and charring. In the air was the smell of burning human flesh; human beings burn surprisingly quickly. Behind me I could hear the sobbing of the Vietnamese who were now gathering. I was too shocked to cry, too confused to take notes or ask questions, too bewildered to even think ... As he burned he never moved a muscle, never uttered a sound, his outward composure in sharp contrast to the wailing people around him.}}}}

Глядачі здебільшого приголомшено мовчали, деякі голосили або молилися. Багато ченців та черниць, а також деякі шоковані перехожі та навіть дехто з {{li|Національна поліція Республіки В'єтнам|поліціянтів|Q=Q7314526}}, яким було наказано контролювати натовп, впали ниць перед палаючим ченцем<ref name="k297"/>. Один з ченців англійською та в'єтнамською мовами повторював у мікрофон: «Буддійський священник спалює себе до смерті. Буддійський священник стає мучеником».

Приблизно через 10 хвилин тіло Куанг Дика впало на спину. Як тільки вогонь вщух, група ченців накрила димлячий труп жовтими шатами, підняла його та спробувала помістити в труну, але кінцівки не можна було випрямити, і одна з рук стирчала з дерев'яного ящика, коли його несли до пагоди Са Лой неподалік. Біля пагоди студенти розгорнули двомовні банери з написом: «Буддійський священник спалив себе за наші п'ять прохань»<ref name="j147"/>.

О 13:30 близько 1000 ченців зібралися всередині, щоб провести зустріч, тоді як зовні великий натовп пробуддійських студентів утворив навколо неї людський бар'єр. Зустріч незабаром завершилася, і всі, крім 100 ченців, повільно покинули комплекс. Майже 1000 ченців у супроводі {{li|Миряни (буддизм)|мирян|Q=Q2428021}} повернулися до місця самоспалення. Поліція затрималася неподалік. Близько 18:00 тридцять черниць та шістьох ченців було заарештовано за проведення молитовного зібрання на вулиці біля Са Лой. Поліція у обладнанні  для боротьби з масовими заворушеннями оточила пагоду, заблокувавши прохід та створюючи у спостерігачів враження неминучої збройної облоги<ref name="j270">{{harvnb|Jones|2003|p=270}}</ref>.

== Похорон і наслідки ==

Після цього самоспалення США посилили тиск на Дьєма, щоб той відновив переговори щодо невдалої угоди. Дьєм запланував екстрене засідання кабінету міністрів на 11:30 ранку 11 червня для обговорення буддійської кризи, яка, на його думку, мала вщухнути, але після смерті Куанг Дика скасував цю зустріч і зустрівся зі своїми міністрами особисто. Виконувач обов'язків посла США у Південному В'єтнамі {{li|Вільям Трухарт||Q=Q8019537}}
попередив {{li|Нгуєн Дінь Тхуан|Нгуєн Дінь Тхуана|Q=Q7022807}}, державного секретаря уряду Дьєма, про відчайдушну потребу в угоді, заявивши, що ситуація «небезпечно близька до критичної точки», і що він очікує від Дьєма виконання п'ятипунктового маніфесту буддистів. [[Державний секретар США]] [[Дін Раск]] попередив {{li|посольство США в Сайгоні|Q=Q894834}}, що [[Білий дім]] публічно відмежується від режиму Дьєма, якщо цього не відбудеться<ref>{{harvnb|Jones|2003|p=272}}.</ref>. {{li|Спільне комюніке (В'єтнам)|Спільне комюніке|Q=Q6269154}} та поступки буддистам були підписані 16 червня<ref name="h149"/>.

Похорон Куанг Дика спочатку призначили на 15 червня. Того дня 4000 людей зібралися біля пагоди Са Лой, але церемонію було перенесено. 19 червня його останки вивезли з Са Лой на цвинтар за 16 кілометрів на південь від міста для остаточної [[Кремація|кремації]] та похоронної церемонії. Після підписання Спільного комюніке кількість присутніх була обмежена приблизно 500 ченцями, згідно з домовленістю між буддійськими лідерами та поліцією<ref name="h149">{{harvnb|Hammer|1987|p=149}}</ref>.

== Нетлінне серце та символізм ==

{{external media
 |topic = Фотоматеріали
 |subtopic = 
 |font-size = 100%
 |align = 310px
 |clear = 
 |width = 
 |image1 = [[:en:File:Thich quang duc heart.gif|Серце Куанг Дика.]]
}}

Тіло Куанг Дока було кремовано під час похорону, але його серце нібито залишилося цілим і не згоріло<ref name="k297"/>. Його визнали [[Шаріра|святинею]] та помістили до скляної чаші у [[Пагода Са Лой|пагоді Са Лой]]<ref name="j148">
{{harvnb|Jacobs|2006|p=148}}</ref>. Така реліквія серця вважається символом співчуття<ref name="k297"/>. Згодом в'єтнамські буддисти стали почитати Куанг Дика як [[Бодхисатва|Бодхисатву]] (''Bồ Tát''), і, відповідно, його часто називають в'єтнамською «Бо Тат Тхіх Куанг Дик»<ref name="qd"/><ref name="hm1">{{harvnb|Minh|2006|p=266}}</ref>.

21 серпня {{li|Спеціальні сили армії Республіки В'єтнам|спецпризначенці В'єтнамської армії|Q=Q2913590}} атакували Са Лой та інші буддійські пагоди по всьому В'єтнаму. Таємна поліція мала намір конфіскувати прах Куанг Дика, але двоє ченців втекли з урною, перестрибнувши через задню огорожу та знайшовши притулок в Оперативній місії США по сусідству<ref>
{{harvnb|Jones|2003|pp=307–308}}</ref>.

Місце, обране для самоспалення, — перед камбоджійським посольством, — викликало питання, чи було це випадковістю, чи символічним вибором. Трухарт та представник посольства Чарльз Флауеррі припустили, що це місце було обрано, щоб висловити солідарність з камбоджійським урядом принца [[Нородом Сіанук|Нородома Сіанука]]. Південний В'єтнам та Камбоджа мали напружені відносини: у своїй промові 22 травня Сіанук звинуватив Дьєма у жорстокому поводженні з в'єтнамськими та [[Кхмери|кхмерськими]] буддистами. 9 червня про-Дьємівська газета {{li|Times of Vietnam|Q=Q7806582|quote=1}} опублікувала статтю, в якій стверджувалося, нібито камбоджійські ченці заохочували буддійську кризу, і що це було частиною камбоджійської змови для поширення своєї нейтралістської зовнішньої політики на Південний В'єтнам. Флауеррі зазначив, що Дьєм був схильний бачити камбоджійську руку у всіх організованих буддійських акціях<ref>{{harvnb|Jones|2003|p=271}}</ref>.

== Реакція Дьєма ==

[[File:Ngo Dinh Diem - Thumbnail - ARC 542189.png|thumb|[[Нго Дінь Дьєм]].]]

У день смерті Куанг Дока о 19:00 Дьєм виступив із радіозверненням, заявивши, що він глибоко стурбований цією подією. Він закликав до «спокою та патріотизму» і пообіцяв відновити переговори з буддистами. Він стверджував, що переговори просуваються добре, і в часи релігійної напруженості наголосив на ролі католицької філософії [[персоналізм]]у у своєму правлінні. Також він сказав, що екстремісти перекрутили факти, і стверджував, що буддисти можуть «розраховувати на Конституцію, іншими словами, на мене»<ref name="j270"/>.

Армія відреагувала на заклик, висловивши солідарність з Дьємом, щоб ізолювати офіцерів-дисидентів. Тридцять високопоставлених офіцерів на чолі з генералом {{li|Ле Ван Ти||Q=Q6507853}} заявили про свою рішучість виконувати всі місії, доручені армії, для захисту конституції та Республіки. Але насправді ця декларація приховувала змову з метою усунення Дьєма<ref name="hammer 147"/>, і деякі з її підписантів  в листопаді того ж року були особисто причетні до повалення та смерті Дьєма. Генерали {{li|Дьонг Ван Мінь||Q=Q334419}}
та {{li|Тран Ван Дон||Q=Q7833334}}, відповідно військовий радник президента та командувач армії, які мали очолити переворот, перебували на той час за кордоном<ref name="hammer 147">{{harvnb|Hammer|1987|p=147}}</ref>.

{{li|Мадам Нху||Q=Q699241}}
(новонавернена у католицтво дружина молодшого брата Дьєма та його головного радника {{li|Нго Дінь Нху||Q=Q650194}}), яку на той час вважали [[Перша леді|першою леді]] Південного В'єтнаму, оскільки сам Дьєм був холостяком, сказала, що вона б «плескала в долоні, побачивши ще одне шоу з засмаженим ченцем»<ref>{{harvnb|Langguth|2002|p=216}}</ref>.

Пізніше того ж місяця уряд Дьєма заявив, ніби Куанг Дика накачали наркотиками та змусили здійснити самоспалення<ref>{{harvnb|Jones|2003|p=284}}</ref>. Також режим заявляв, що Куанг Дик зробив свій вчинок за підкуп від Брауна<ref name="p309"/>.

== Фотографії та міжнародна реакція ==

Фотографії самоспалення, зроблені Малкольмом Брауном, швидко поширилися серед [[Інформаційне агентство|інформаційних агентств]] і з'явилися на перших [[шпальта]]х газет по всьому світу. Пізніше цю акцію було розцінено як поворотний момент у буддійській кризі, критично важливий у краху режиму Дьєма<ref name="j269">
{{harvnb|Jones|2003|p=269}}</ref>.

Історик Сет Джейкобс стверджував, що Куанг Дик «також перетворив на попіл американський експеримент з Дьємом» і що «жодні благання вже не могли повернути репутацію Дьєма», щойно світлини Брауна вкоренилися у свідомості світової громадськості<ref name="j149">{{harvnb|Jacobs|2006|p=149}}</ref>.

{{li|Еллен Хаммер||Q=Q5364866}} писала, що ця подія «викликала похмурі образи переслідувань і жаху глибоко азійської реальності, яка вийшла за межі розуміння мешканців Заходу»<ref name="h145">{{harvnb|Hammer|1987|p=145}}</ref>.

{{li|Джон Меклін||Q=Q6248363}}, чиновник посольства США, зазначив, що фотографія «мала шокуючий ефект незліченної цінності для буддійської справи, ставши символом стану речей у В'єтнамі»<ref name="j269"/>.

{{li|Вільям Колбі||Q=Q482827}}, тодішній начальник Далекосхідного відділу [[ЦРУ]], висловив думку, що Дьєм «досить погано впорався з буддійською кризою і дозволив їй зростати», і що навряд уряд Дьєма міг щось вдіяти, «щойно цей [[Бгікшу|бонза]] себе спалив»<ref name="j269"/>.

[[Джон Фіцджеральд Кеннеді|Президент Джон Кеннеді]], уряд якого був головним спонсором режиму Дьєма, дізнався про смерть Куанг Дика, коли йому вручили ранкові газети під час розмови по телефону зі своїм братом, [[Генеральний прокурор США|генеральним прокурором]] [[Роберт Кеннеді|Робертом Кеннеді]]. Повідомляють, що президент перервав їхню розмову про сегрегацію в [[Алабама|Алабамі]], вигукнувши: «Ісусе Христе!». Пізніше він зауважив, що «жодна новина в історії не викликала стільки емоцій у всьому світі, як ця»<ref name="j149"/>.

Сенатор США і член {{li|Комітет Сенату США з міжнародних відносин|Комітету Сенату з міжнародних відносин|Q=Q1806257}} [[Френк Черч]] заявив, що «таких жахливих сцен не було з тих пір, як [[Гоніння на християн у Римській імперії|християнські мученики]] йшли рука в руку на римські арени»<ref name="h145"/>.

У Європі ці фотографії продавалися на вулицях як листівки протягом 1960-х років, а Китай розповсюдив мільйони копій фотографії по всій Азії та Африці як доказ проти імперіалізму США<ref name=p309/>.

Одна з фотографій Брауна досі прикріплена до седана, в якому Куанг Дик приїхав на місце самоспалення, і є частиною туристичної пам'ятки в Хюе<ref name="p309">{{harvnb|Prochnau|1995|p=309}}</ref>.

Для Брауна та [[Associated Press]] ці фотографії мали значний маркетинговий успіх. Рей Херндон, кореспондент [[United Press International]], який того дня забув взяти фотоапарат, був жорстко розкритикований своїм роботодавцем у приватному порядку: UPI підрахувала, що 5000 читачів у [[Сідней|Сіднеї]], населення якого тоді становило близько 1,5–2 мільйонів, перейшли на джерела новин AP<ref>{{harvnb|Prochnau|1995|p=316}}</ref>.

Англомовний рупор режиму Дьєма, газета «[[Times of Vietnam]]», посилила свої нападки як на журналістів, так і на буддистів. У газеті з'являлися такі заголовки, як «Політбюро Са Лой робить нові погрози» та «Ченці планують вбивство»<ref name=p320/>, а одна стаття ставила під сумнів стосунки між ченцями та пресою, задаючи питання, чому «так багато молодих дівчат снують у Са Лой і виходять з нього рано вранці», а потім стверджуючи, що цих дівчат привозять з сексуальною метою для американських репортерів<ref name=p320>{{harvnb|Prochnau|1995|p=320}}</ref>.

Майже через 30 років після самоспалення Куанг Дика одну з фотографій Брауна з цієї події було використано як обкладинку [[Rage Against the Machine (альбом)|дебютного альбому]] американського [[реп-метал]] гурту «[[Rage Against the Machine]]».

== Прецеденти і наслідувачі ==

Практика самоспалення в'єтнамськими ченцями не була безпрецедентною: такі акти у В'єтнамі фіксувалися століттями, зазвичай на честь Будди Гаутами. Найновіший зареєстрований випадок стався у Північному В'єтнамі у 1950 році. Французька колоніальна влада намагалася викорінити цю практику після [[Французький Індокитай|завоювання В'єтнаму]] у дев'ятнадцятому столітті, але не досягла повного успіху. Їм вдалося запобігти самоспаленню одного ченця в Хюе в 1920-х роках, але тоді він натомість заморив себе голодом. 

Протягом 1920-х і 1930-х років сайгонські газети у буденній манері повідомляли про численні випадки самоспалення ченців. Ця практика також спостерігалася в китайському місті [[Харбін]] у 1948 році, коли чернець сів у позі лотоса на купу тирси та соєвої олії та підпалив себе на знак протесту проти ставлення до буддизму з боку антирелігійних комуністів [[Мао Цзедун]]а. Його серце залишилося неушкодженим, як і серце Куанг Дика<ref>{{harvnb|Hammer|1987|p=146}}</ref>.

[[File:Thich Quang Duc 3.jpg|thumb|right|alt=statue in a small park|Пам'ятник в невеликому парку на перехресті, де Куанг Дик здійснив самоспалення.]]

Після акції Куанг Дика ще п'ять буддійських ченців спалили себе до 1 листопада 1963 року, коли армія скинула Дьєма в результаті [[Державний преворот у Південному В'єтнамі|державного перевороту]]<ref>{{harvnb|Jacobs|2006|pp=152, 168, 171}}.</ref>.  Дьєма і Нху [[Арешт та вбивство Нго Дінь Дьєма|було вбито]] наступного дня<ref>{{harvnb|Jacobs|2006|pp=173–180}}</ref>. Але й після цього ченці наслідували приклад Куанг Дика з інших причин<ref>{{harvnb|Hammer|1987|p=318}}</ref>.

Американці в Сайгоні часто сприймали ці самоспалення як щось сюрреалістичне та жартували про «гарячих бонз» і «бонзо-вогнища»<ref name="p310"/>. Відомий випадок, коли у 1963 році юний син американського офіцера, який базувався в посольстві США в Сайгоні, облив себе бензином і підпалив. Він отримав серйозні опіки, перш ніж його загасили, і пізніше сказав: «Я хотів відчути, як це»<ref name="p310">{{harvnb|Prochnau|1995|p=310}}</ref>.

Дії Тхіть Куанг Дика були скопійовані з фатальними результатами і в самих Сполучених Штатах на знак {{li|Протести проти участі США у В'єтнамській війні|протесту|Q=Q5254589}} проти [[Війна у В'єтнамі|війни у В'єтнамі]]. 16 березня 1965 року 82-річна активістка руху за мир {{li|Еліс Герц||Q=Q86213}} підпалила себе перед Федеральним універмагом на північному заході [[Детройт]]а і через десять днів померла від отриманих травм<ref name="Zinn_2003_486">{{harvnb|Zinn|2003|p=486}}.</ref>. 2 листопада того ж року 31-річний [[Квакери|Квакери]]-пацифіст {{li|Норман Моррісон||Q=Q2229812}} облив себе гасом і підпалив під вікном [[Міністр оборони США|міністра оборони]] [[Роберт Мак-Намара|Роберта Макнамари]] в [[Пентагон]]і, [[Доставлений мертвим|померши дорогою до лікарні]]. Через тиждень член [[Рух католицьких робітників|Католицького робітничого руху]] {{li|Роджер Аллен Лапорт||Q=Q7357794}} підпалив себе перед будівлею [[ООН]] у [[Нью-Йорк]]у, внаслідок чого помер наступного дня.

== Див. також ==
Інші знамениті фотографії часів [[Війна у В'єтнамі|В'єтнамської війни]]:
* [[The Terror of War]]
* [[Saigon Execution]]
Інші знамениті фотографії самогубств:
* [[Евелін Макгейл]]
* [[The Falling Man]]

== Примітки ==
{{Reflist}}

== Бібліографія ==
{{Refbegin}}
*{{Citation|last=Browne |first=Malcolm |title=World Press Photo 1963 |publisher=World Press Photo |location=Amsterdam |year=1963 |access-date=23 жовтня 2007 |url=http://www.worldpressphoto.org/index.php?option=com_photogallery&task=view&id=170&Itemid=115&bandwidth=high |archive-date=19 жовтня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20071019014434/http://www.worldpressphoto.org/index.php?option=com_photogallery&task=view&id=170&Itemid=115&bandwidth=high |url-status=dead}}
*{{Citation |last1=Buswell Jr. |first1=Robert E. |last2=Lopez Jr. |first2=Donald S. |title=The Princeton Dictionary of Buddhism |url=https://books.google.com/books?134id=DXN2AAAAQBAJ |date=2013 |publisher=Princeton University Press |isbn=978-1-4008-4805-8}}
*{{Citation |title=Vietnam: A Dragon Embattled |first=Joseph |last=Buttinger |year=1967 |publisher=Praeger Publishers |url=https://books.google.com/books?id=ZVMPAAAAMAAJ}}
*{{Citation |url=http://orderofinterbeing.org/docs/TNH-Tradition-Lineage.pdf |title=A Letter to Friends about our Lineage |last=Dung |first=Thay Phap |date=2006 |work=PDF file on the Order of Interbeing website |access-date=23 листопада 2014}}
*{{Citation |date=10 липня 1963 |editor-last=Ellsberg |editor-first=Daniel |chapter=The Situation in South Vietnam – SNIE 53-2-63 |title=[[Pentagon Papers|The Pentagon Papers]], Gravel Edition |volume=2 |chapter-url=http://www.mtholyoke.edu/acad/intrel/pentagon2/doc125.htm |location=Boston |publisher=Beacon Press |access-date=21 серпня 2007 |editor-link=Daniel Ellsberg |archive-date=9 листопада 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171109110224/http://www.mtholyoke.edu/acad/intrel/pentagon2/doc125.htm |url-status=dead}}
*{{Citation |last=Fall |first=Bernard |title=The Two Viet-Nams |year=1963 |publisher=Praeger Publishers |url=https://books.google.com/books?id=MPVAAAAAIAAJ}}
*{{Citation |title=Vietnam: History, documents and opinions on a major world crisis |first=Marvin E. |last=Gettleman |year=1966 |publisher=Penguin Books |location=New York |url=https://books.google.com/books?id=6HUzAAAAMAAJ}}
*{{Citation |last=Halberstam |first=David |year=1965 |title=The Making of a Quagmire |publisher=Random House |location=New York |isbn=9780345357779|url=https://books.google.com/books?id=tXAaAAAAMAAJ}}
*{{Citation |title=A Death in November: America in Vietnam, 1963 |first=Ellen J. |last=Hammer |year=1987 |publisher=E. P. Dutton |location=New York City |isbn=0-525-24210-4}}
*{{Citation |editor-last=Harrison |editor-first=Gilbert |title=Diem's other crusade |magazine=[[The New Republic]] |year=1963a |issue=22 June 1963}}
*{{Citation |page=9 |editor-last=Harrison |editor-first=Gilbert |title=South Vietnam: Whose funeral pyre? |magazine=[[The New Republic]] |year=1963b |issue=29 June 1963}}
*{{Citation |first=Seth |last=Jacobs |year=2006 |title=Cold War Mandarin: Ngo Dinh Diem and the Origins of America's War in Vietnam, 1950–1963 |publisher=Rowman & Littlefield |location=Lanham |isbn=0-7425-4447-8 |url=https://books.google.com/books?id=OkcuAQAAIAAJ}}
*{{Citation |first=Howard |last=Jones |year=2003 |title=Death of a Generation: how the assassinations of Diem and JFK prolonged the Vietnam War |location=New York |publisher=Oxford University Press |isbn=0-19-505286-2 |url=https://books.google.com/books?id=NHqeyBiPjzQC}}
*{{Citation |last=Karnow |first=Stanley |title=Vietnam: A history |year=1997 |location=New York |publisher=Penguin Books |isbn=0-670-84218-4}}
*{{Citation |last=Langguth |first=A. J. |title=Our Vietnam: the war, 1954–1975 |publisher=Simon & Schuster |location=New York |year=2002 |isbn=0-7432-1231-2 |url=https://archive.org/details/ourvietnam00ajla}}
*{{Citation |author=Minh |year=2006 |first=Huỳnh |title=Gia Định Xưa |trans-title=Old Family |place=Ho Chi Minh City |publisher=Văn Hóa-Thông Tin Publishing House |language=vi}}
* {{cite book|title=Triumph Forsaken: The Vietnam War, 1954–1965|url=https://archive.org/details/triumphforsakenv0000moya_t2u6|first=Mark|last=Moyar|publisher=Cambridge University Press|year=2006|isbn=0-521-86911-0 |location=New York City}}
*{{Citation |author=Tạng |first=Thích Nguyên |title=Tiểu Sử Bổ Tát Thích Quảng Dức |trans-title=Biography of Bodhisattva Thich Quang Duc |url=http://quangduc.com/p4608a6669/7/tieu-su-bo-tat-thich-quang-duc |year=2005 |publication-date=1 May 2005 |access-date=20 серпня 2007 |publisher=Quảng Đức Monastery |location=Fawker |language=vi}}
*{{Citation |first=William |last=Prochnau |title=Once upon a Distant War |year=1995 |location=New York |publisher=Times Books |isbn=0-8129-2633-1|url=https://archive.org/details/onceupondistantw00proc}}
*{{Citation |first=Jerrod L. |last=Schecter |title=The New Face of Buddha: Buddhism and Political Power in Southeast Asia |year=1967 |location=New York |publisher=Coward-McCann |url=https://books.google.com/books?id=hxZDAAAAIAAJ}}
*{{Citation |first=Geoffrey |last=Shaw |date=2015 |title=The Lost Mandate of Heaven: The American Betrayal of Ngo Dinh Diem, President of Vietnam |location=San Francisco |publisher=Ignatius Press |isbn=978-1-58617-935-9}}
*{{Citation |title=Encyclopedia of the Vietnam War |first=Spencer C. |last=Tucker |year=2000 |publisher=ABC-CLIO |location=Santa Barbara |isbn=1-57607-040-9}}
*{{Citation |author=Unattributed |issue=14 June 1963 |url=http://www.time.com/time/printout/0,8816,874816,00.html |archive-url=https://archive.today/20121204165344/http://www.time.com/time/printout/0,8816,874816,00.html |url-status=dead |archive-date=4 грудня 2012 |title=The Religious Crisis |magazine=[[Time (magazine)|Time Magazine]] |access-date=21 серпня 2007 |date=14 червня 1963a}}
*{{Citation |author=Unattributed |issue=30 August 1963 |url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,940704-1,00.html |archive-url=https://web.archive.org/web/20070713073510/http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,940704-1,00.html |url-status=dead |archive-date=13 липня 2007 |title=The Crackdown |periodical=Time Magazine |access-date=23 жовтня 2007 |date=30 серпня 1963b}}
*{{Citation |last=Warner |first=Denis |title=The Last Confucian |year=1963 |publisher=Macmillan |location=New York |url=https://books.google.com/books?id=XGo1AAAAIAAJ}}
*{{Citation |first=Howard |last=Zinn|title=A People's History of the United States |publisher=HarperCollins |location=New York |year=2003 |isbn=0-06-052842-7}}
{{Refend}}

{{DEFAULTSORT:Тхіть, Куанг Дик}}
[[Категорія:Буддизм]]
[[Категорія:Буддійські монахи]]
[[Категорія:1963 у В'єтнамі]]
[[Категорія:Акти самоспалення]]
[[Категорія:Фотографії]]
[[Категорія:Фотографії США]]
[[Категорія:Фотографії 1960-х]]
[[Категорія:Твори 1963]]
[[Категорія:Чорно-біла фотографія]]
[[Категорія:Самогубство у творах]]
[[Категорія:Фотографії протестів]]
[[Категорія:Премійовані твори]]
[[Категорія:Твори, дія яких відбувається у В'єтнамі]]