Перегляд вихідного коду сторінки Західний буддизм

{{Західний буддизм}}

'''Західний буддизм''' — це загальний термін для позначення різних буддійських течій, що виникли в [[Західний світ|західному світі]]. Характерною особливістю буддизму на Заході є поява груп, які, спираючись на традиційний буддизм, розвивають власний стиль буддійської практики.

== Історія поширення ідей на Захід ==

=== Античність і Середньовіччя ===
[[Індологія|Індологи]] сходяться на думці, що буддизм у [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]] практично ігнорувався.<ref name=":0">{{Cite book
|title=La rencontre du bouddhisme et de l'Occident |last=Lenoir
|first=Frédéric
|date=1999
|publisher=Fayard
|location=Paris
|isbn=978-2-213-60103-8
}}</ref> Як зазначав один з таких індіаністів, Сильвен Леві, наприкінці XIX століття,<ref>{{Cite web|title=LE BOUDDHISME ET LES GRECS|url=https://e-torredebabel.com/le-bouddhisme-et-les-grecs/|website=Torre de Babel Ediciones|date=2022-04-01|accessdate=2023-09-27|language=es|last=admin}}</ref><ref group="К">Анрі де Любак та Жан Фійозат також висловили подібне судження</ref>: «Попри безперервні зв'язки еллінського світу з Індією, а потім експедиції Олександра аж до кінця Римської імперії, грецька література майже ігнорувала існування буддизму, або принаймні знала про нього дуже мало». Рідкісні згадки про [[Будда|Будду]] можна знайти серед християнських мислителів пізньої античності.<ref name=":0" /> Однак греко-буддійське мистецтво [[Гандхара|Гандхари]] на початку нашої ери є результатом зустрічі азійських та європейських художніх форм і породило перші людські зображення Будди.<ref>Musée Guimet : fiche-parcours à disposition du public intitulée "La première représentation du Bouddha". Décembre 2012.</ref>

У Середньовіччі історія про [[Повість про Варлаама та Іоасафа|святого Йосафата]] (деформацію [[Бодгісаттва|бодхісатви]]), схоже, була християнською адаптацією життя Будди, опублікованою латинською мовою в XIII столітті в «<nowiki/>[[Золота легенда|Золотій легенді]]<nowiki/>» [[Яків Ворагінський|Жака де Ворагіна]].<ref name=":0" />

Книга чудес [[Марко Поло]],<ref>{{Cite book
|title=La description du monde |url=https://archive.org/details/ladescriptiondum0000polo
|last=Polo
|first=Marco
|date=1998
|editor-last=Badel
|editor-first=Pierre-Yves
|series=Lettres gothiques
|publisher=Libraire générale française
|location=Paris
|isbn=978-2-253-06664-4
}}</ref> опублікована в 1298 році, вперше познайомила європейців з життям Будди, розказаним йому монахами на Цейлоні, разом з описами буддійських ритуалів. Ця біографія Будди залишалася найповнішою аж до XVII століття.<ref name=":0" />

=== Від епохи Відродження до XVIII століття ===
Починаючи з епохи [[Відродження]], місіонери цікавилися різними азійськими формами буддизму, як правило, з метою їх критики.<ref name=":0" /> Експедиції до Тибету здійснювалися в сімнадцятому столітті, зокрема [[Єзуїти|єзуїтами]]. Згідно з описами, «<nowiki/>[[ламаїзм]]<nowiki/>» Тибету був настільки тісно пов'язаний з католицизмом, що його часто називали «Жовтою Церквою» або «східним католицизмом».<ref name=":0" /> У 1738 році Папа Римський надіслав Далай-ламі листа, в якому писав: «Ми щиро сподіваємося, що завдяки милосердю безмежного Бога ви ясно побачите, що тільки практика євангельської доктрини, яку дуже нагадує ваша релігія, може привести до щастя вічного життя».<ref name=":0" />

=== ХІХ століття ===

==== Неологізм ====
Історик Мішель-Жан-Франсуа Озерей був одним із перших, хто вжив слово bouddisme французькою мовою у 1817 році.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.ch/books?id=F8AUAAAAQAAJ&printsec=frontcover&hl=fr#v=onepage&q=boud-disme&f=false
|title=Recherches sur Buddou ou Bouddou |last=Ozeray
|first=Michel Jean François
|date=1817
|publisher=Chez Brunot-Labbé
|language=fr
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Le culte du Néant: les philosophes et le Bouddha |last=Droit
|first=Roger-Pol
|date=2004
|series=Points Série essais
|publisher=Ed. du Seuil
|edition=Ed. augm. d'une préface
|location=Paris
|isbn=978-2-02-061165-7
}}</ref> Цей неологізм є європейським винаходом — передусім британським, у мові якого іменник з'явився у 1800 році<ref>{{Cite web|title=Definition of BUDDHISM|url=https://www.merriam-webster.com/dictionary/Buddhism|website=www.merriam-webster.com|date=2023-09-22|accessdate=2023-09-27|language=en}}</ref>: У санскриті термін buddhadharma (дхарма Будди) найчастіше вживається поряд з іншими, зокрема dharmavinaya (вчення і дисципліна), а також перекладами цих термінів мовами (китайською, японською, корейською, в'єтнамською та ін.) країн, де буддизм укорінився.<ref>{{Cite book
|title=The Princeton dictionary of Buddhism |url=https://archive.org/details/isbn_9780691157863
|last=Buswell
|first=Robert E.
|last2=Lopez
|first2=Donald Sewell
|date=2014
|publisher=Princeton University Press
|location=Princeton (N.J.)
|isbn=978-0-691-15786-3
}}</ref> Буддизм став поширеним у європейських мовах близько 1830 року.<ref>{{Cite book
|title=A dictionary of Buddhism |last=Keown
|first=Damien
|last2=Hodge
|first2=Stephen
|last3=Jones
|first3=Charles
|last4=Tinti
|first4=Paola
|date=2004
|publisher=Oxford Univ. Press
|location=Oxford
|isbn=978-0-19-280062-6
}}</ref>

Протягом кількох десятиліть перекладалися буддійські трактати й тексти, не без суперечок щодо їх інтерпретації. У першій половині ХІХ століття буддизм викликав особливий інтерес у письменників романтичного напряму, які вбачали в ньому своєрідного союзника у боротьбі проти ідей [[Просвітництво|Просвітництва]] та [[Матеріалізм|матеріалізму]].<ref name=":0" />

==== Буддизм робить собі ім'я ====
Лише після публікації у 1844 році праці великого індіаніста Ежена Бурнуфа «Вступ до історії індійського буддизму» ({{Lang-en|Introduction à l’histoire du buddhisme indien}}) культурна європейська та американська громадськість отримала більш точне уявлення про цей предмет. Праця Бурнуфа мала великий успіх у Європі. У Сполучених Штатах такі автори, як Г.Д. Торо, Р.В. Емерсон і В. Вітмен, були захоплені, а в Європі — А. Шопенгауер Е. Ренан, Е. Квіне та Александр Каннінгем. Але цей ентузіазм підживлювався й іншими працями з буддології, що зароджувалася, такими як переклад двох сутр.

У 1850 році отець Гук ({{Lang-fr|Évariste Huc}}) опублікував свою книгу «Souvenirs d'un voyage dans la Tartarie, le Thibet et la Chine» ({{Lang-uk|Сувеніри з подорожі до Тартарії, Тибету та Китаю}}) (1845-1846), яка мала значний вплив у Європі завдяки дванадцяти перекладам. Хоча в описі ламаїзм описується як «диявольська релігія», що нагадує католицизм, але відрізняється від нього, в ньому висловлюється захоплення щоденними зібраннями з молитвами і піснями, які створюють «величезну, урочисту гармонію, що має сильний вплив на душу», а також глибоко миролюбним духом тибетських авторитетів. У 1873 році журнал Дублінського університету опублікував статтю, в якій пояснювалося, що буддизм є «найтолерантнішою з релігій», що, здається, відображає думку, поширену на той час на Заході.

Одні інтелектуали були захоплені буддійським гуманізмом та універсальністю його послання, а також вбачали в ньому певну раціональність, тоді як інші різко критикували його догми та релігійну систему (зокрема, француз Жюль-Бартелемі Сент-Ілер, який вважав буддизм релігією небуття, що «суперечить християнській доктрині»<ref>{{Cite book
|title=Le bouddhisme: une philosophie du bonheur ? douze questions sur la voie du Bouddha |last=Cornu
|first=Philippe
|date=2013
|publisher=Éd. du Seuil
|location=Paris
|isbn=978-2-02-099579-5
}}</ref>). Так чи інакше, порівняння між буддизмом і християнством постійно повторюється.

Часто буддизм помилково охарактеризовують як песемістичну релігією. Етикетка песимізму походить від того, що буддизм іноді асоціюється з думкою німецького філософа Шопенгауера, який наприкінці свого життя відзначив «чудову відповідність» між своїми працями і вченням буддизму, яку він поступово виявив після написання своєї праці «Світ як воля і уявлення» ({{Lang-de|Die Welt als Wille und Vorstellung}}), опублікованої в 1819 році (він додав до неї в пізніших виданнях, щоб підкреслити цей момент). Буддизм також неправильно порівнюють з атеїзмом, оскільки це релігія без Бога, і «вченням про небуття» або знищення, посилаючись на концепцію нірвани, яка була неправильно зрозуміла, в тому числі [[Гегель|Гегелем]], який закріпив це зловживане бачення на кілька десятиліть. Ніцше, якого буддизм спочатку приваблював, порівнюючи його з християнством, пізніше описав його як «нігілізм».

За словами Фредеріка Ленуара, починаючи з 1875 року, «теософи заснували сучасний міф про магічний Тибет і лам з винятковими окультними здібностями, сховища споконвічної мудрості людства, міф, яким живився цілий корпус популярної езотеричної фантастики».

==== Перші конверсії ====
Перші відомі випадки навернення західних людей до буддизму відбулися у 1880-х роках. Однак вони стосувалися лише кількох людей. У травні 1880 року Олена Блаватська та Генрі Стіл Олкотт навернулися на церемонії на Цейлоні. Олкотт заснував Буддійське теософське товариство на Цейлоні, що призвело до створення двохсот шкіл за його життя.<ref>{{Cite book
|title=Little Buddhas: children and childhoods in Buddhist texts and traditions |last=Sasson
|first=Vanessa R.
|date=2013
|series=Religion, culture, and history
|publisher=Oxford University Press
|location=Oxford New York
|isbn=978-0-19-986026-5
}}</ref> Буддійський катехізис (1881), який він написав, щоб навчити сингальців їхній власній релігії, мав значний успіх і був перекладений більш ніж двадцятьма мовами; його досі використовують у школах Шрі-Ланки.<ref>{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.4000/assr
|title=Archives de sciences sociales des religions |publisher=OpenEdition
}}</ref> Інші західні люди вирушили до Азії: Гордон Дуглас став бхікку в 1899 році, за ним слідували англієць Аллан Беннетт, висвячений Анандою Меттейя в 1902 році, і німець Антон В. Ф. Гет, висвячений Ньянатілокою.<ref>{{Cite book
|title=Le bouddhisme en Occident |last=Obadia
|first=Lionel
|date=2007
|series=Répères
|publisher=la Découverte
|location=Paris
|isbn=978-2-7071-5063-9
}}</ref>

У 1879 році Едвін Арнольд опублікував «Світло Азії» ({{Lang-en|The Light of Asia}}), працю про життя і вчення Будди, яка мала тривалий успіх: «через три десятиліття після публікації вона витримала близько п'ятдесяти видань у Великобританії і вісімдесят у США, де її тираж перевищив один мільйон примірників».

==== Світовий Парламент Релігій ====
Перший [[Всесвітній парламент релігій]] відбувся в [[Чикаго]] в 1893 році і підвищив обізнаність про різні релігійні традиції, в тому числі про буддійські школи, такі як тхеравада, дзен, нічирен і чиста земля: «Сприятливий прийом, наданий їхнім представникам, і негайний успіх їхнього послання проклали шлях для масової проповіді на американському континенті: сингальська Анагаріка Дхармапала, японський Шаку Соєн і багато інших потім здійснили серію подорожей, які на рубежі двадцятого століття провели їх через Європу і Америку».

=== XX століття ===
{{Розширити розділ}}
На початку 20-го століття вперше європейці (в тому числі багато німців та австрійців) вирушили на Схід, щоб навчатися в країнах походження буддизму, деякі з них стали перекладачами на німецьку мову, як, наприклад, Карл Ойген Нейман, або навіть приєдналися до буддійського чернечого ордену і відкрили буддизм для Заходу через безпосереднє знайомство та залучення до вчення (Ньянатілока, Ньянапоніка, Лама Анагаріка Говінда, Айя Хема). І навпаки, починаючи з 1950-х років, азійські вчителі, зокрема в'єтнамський монах Тхіч Нхат Хань і японський майстер дзен Тайсен Дешімару, все частіше відвідували західний світ, де вони, в свою чергу, сприяли широкому прийняттю буддизму на Заході.

=== XXI століття ===
Сьогодні на Заході представлені майже всі відтінки буддизму, насамперед: [[тхеравада]], [[ваджраяна]] і [[дзен]], а також різні європейські нові формації, такі як [[Буддійська громада Тріратна|Західний буддійський орден]], заснований Санґгаракшитою, або [[Діамантовий шлях (буддизм)|Діамантовий шлях]], вигаданий [[Оле Нідал|Оле Нідалом]].

Менш поширеними, ніж у США, є також вчення «Буддизму чистої землі» (амідізм) та різні школи нічирен-буддизму в Європі. Буддизм став відомим в останні десятиліття насамперед завдяки долі тибетців та їхнього найвідомішого представника, 14-го Далай-лами.

== Буддизм і західна наука ==
Поширення буддизму на Заході також призвело до зіткнення із західною наукою. Принцип умовного походження (сувора причинність у феноменальному світі без припущення трансцендентної реальності) дехто вважає більш сумісним зі строго науковим світоглядом, ніж звернення до Бога-творця, закріплене в західній, юдео-християнській традиції. Вислів багатьох буддійських вчителів про те, що слід слідувати науці, коли буддизм помиляється (Далай-лама, Лама Оле Нідал та ін.), інтерпретується не лише як свідчення великої довіри до власного вчення, а й як свідчення великого потенціалу науки. Оскільки буддизм є релігією не віри, а досвіду, буддизм і науку об'єднує застосування емпіричних методів. Однак буддійська філософія Махаяни суперечить редукціонізму та фізикалізму, поширеним у природничих науках, оскільки оголошує досвід реальності, яка існує незалежно від свідомості, ілюзією, а тому вважає досвід природи розуму єдиним способом пізнання справжньої природи речей. Проте в сучасній західній епістемології та філософії науки все частіше обстоюються антиреалістичні або навіть ідеалістичні позиції (Думметт).

== Буддійські рухи на Заході ==

=== Тхеравада ===
Найперший інтерес до буддизму на Заході був зосереджений на буддизмі [[Тхеравада|тхеравади]]. З 2011 року цей інтерес виражається, зокрема, в медитації [[Віпасана|Віпассана]], яка для багатьох стала повністю відірваною від первісного буддійського контексту.<ref>{{Cite web|title=Theravāda Spirituality in the West – Insight Meditation Center|url=https://www.insightmeditationcenter.org/books-articles/theravada-spirituality-in-the-west/|accessdate=2023-09-27|language=en-US}}</ref>

=== Дзен ===
Другим популярним рухом є [[дзен-буддизм]]. Зокрема, у [[США|Сполучених Штатах]] інтерес до нього виник у 1950-х роках. Вирішальну роль у поширенні дзен на Заході відіграли невеликі реформаторські дзен-групи<ref group="К">Санбо кьодан, де тренувалися, зокрема, Філіп Капло і Гуго Ласаль, а також Товариство ФАС, з яким пов'язаний Тон Латуверс</ref>. У Європі декотрі католицькі священнослужителі відіграли важливу роль у поширенні дзен-буддизму, такі як Хьюго М. Еномія Лассаль та Хан Фортманн.

=== Тибетський буддизм ===
[[Тибетський буддизм]] мав на Заході екзотичну назву. З втечею багатьох тибетців після вторгнення Китаю в Тибет, тибетський буддизм раптово став доступним для решти світу. Зараз це один з трьох найбільших буддійських рухів на заході.

== Популярна культура ==
Буддійські образи все частіше використовуються сучасною попкультурою, а також у комерційних цілях. Наприклад, образ [[Далай-лама|Далай Лами]] був використаний у кампанії, присвяченій лідерству компанії [[Apple Computer]]. Так само тибетські монастирі використовуються як тло для реклами парфумів у журналах<ref>{{Cite web|title=Journal of Religion and Film: Orientalist Commercializations: Tibetan  Buddhism in American Popular Film by Eve Mullen|url=http://www.unomaha.edu/jrf/OrientalMullen.htm|website=web.archive.org|date=2007-01-26|accessdate=2023-09-27|archive-date=2007-01-26|archive-url=https://web.archive.org/web/20070126170743/http://www.unomaha.edu/jrf/OrientalMullen.htm}}</ref>. Голлівудські фільми, такі як «Кундун», «Маленький Будда» і «Сім років у Тибеті», мали значний комерційний успіх<ref>{{Cite web|title=Gautam buddha story {{!}} gautam buddha quotation history - Mirstar-India.Com|url=http://mistar-india.com/lord-gautam-buddha-story/|website=web.archive.org|date=2018-08-24|accessdate=2023-09-27|archive-date=2018-08-24|archive-url=https://web.archive.org/web/20180824140830/http://mistar-india.com/lord-gautam-buddha-story/}}</ref>.

== Критика ==
Адаптація Будда-дхарми на Заході призвела до більш-менш значних модифікацій вчення з точки зору інтерпретації та форми (ритуалів). Критиці піддаються ті форми буддійської практики, які є лише копіями азійських моделей 1:1 і недостатньо враховують різні культурні особливості західного світу. Крім того, варіанти буддизму, що зазнали впливу [[Нью-ейдж|нью-ейджу]], [[Езотерика|езотерики]] та [[Капіталізм|капіталістичних]] [[Ринок|ринкових]] механізмів, розглядаються як проблематичні, оскільки вони призводять до вихолощення та сплющення первісного вчення.

Буддійські вчителі рано передбачили, що Дхарма зазнає невдачі на Заході, якщо буде занадто тісно пов'язана з формами, розробленими в Азії. Вони закликали західних послідовників вчення зрозуміти, що «ми живемо у 20-му столітті й інтегровані у високотехнологічну цивілізацію західного світу. Так само як [[Падмасамбхава|Падмасамбхаві]] довелося перемикнутися з [[Культура Індії|індійської культури]] на [[Тибет|тибетську]], коли він прийшов до Тибету, те ж саме має статися і тут», — зазначав [[Анаґаріка Ґовінда|Лама Анагаріка Говінда]].<ref>{{Cite book
|url=https://www.amazon.de/Gespräche-Dialog-großen-Meister-Buddhismus/dp/3502612307
|title=Das Buch der Gespräche. Im Dialog mit einem großen Meister des Buddhismus |last=Govinda
|first=Anagarika
|date=1998-01-01
|publisher=O. W. Barth
|edition=1
|location=Bern
|language=Deutsch
|isbn=978-3-502-61230-8
}}</ref> [[Тхить Нят Хань|Тхіч Нхат Хан]], який зробив значний внесок у розвиток справді західного буддизму, також застерігав: «Якщо люди на Заході впроваджують екзотичну форму буддизму у своє суспільство і вірять, що саме цей вираз буддизму є єдиним істинним буддизмом, то нафта ніколи не розчиниться у воді. Буддизм на Заході може бути успішним лише тоді, коли він виростає з вашого досвіду та інтегрує елементи вашої культури».

Однак адаптація до західного контексту може також призвести до повної зміни первісно релігійного життєвого досвіду під впливом західного способу життя. Філософ і культурний критик [[Славой Жижек]] вважає західний буддизм «фетишистською ідеологією» капіталістичної епохи. За його словами, він дозволяє людині брати повноцінну участь у метушливій гонитві капіталістичної гри, підтримуючи при цьому враження, що вона не є її частиною, що вона усвідомлює, наскільки це видовище нічого не варте. Насправді на думку Жижека, важливим є внутрішній спокій, до якого завжди можна повернутися. Буддизм, на думку Жижека, дозволяє повноцінно брати участь у динаміці економічної системи, обіцяючи при цьому психічне здоров'я, і таким чином функціонує як «ідеальне ідеологічне доповнення» до капіталізму. «Оздоровчий буддизм», який критикує Жижек, також оскаржується буддистами практиками, які виступають за соціально заангажований буддизм, що свідомо взаємодіє із західною традицією.<ref>{{Cite web|title=Buddhismus im Westen|url=http://www.buddhanetz.org/dharma/zizek.htm|website=web.archive.org|date=2007-10-12|accessdate=2023-09-27|archive-date=2007-10-12|archive-url=https://web.archive.org/web/20071012112240/http://www.buddhanetz.org/dharma/zizek.htm}}</ref>

У контексті цієї критики лунають голоси, які розглядають буддизм лише як сучасну релігію для освічених представників середнього класу, що пропонує їм не лише можливість розслабитися, але й шанс представити свою особистість як цікаву та екзотичну. У зв'язку з цим зростає тенденція інтегрувати буддизм у велнес-культуру у спрощеній езотеричній і легко споживаній формі або використовувати його іконографію (статуї Будди тощо) як екзотичні декоративні аксесуари в інтер'єрі та домашньому декорі.

Ще одне питання, яке виникає в контексті західного буддизму, — це питання про те, наскільки західні моделі мислення просто проєктуються на чужу культуру, коли західні «системи цінностей, концепції особистості та соціальні ідеї накладаються на термінологію, яка звучить по-буддійськи, і обробляються терапевтично, перешкоджаючи будь-яким реальним змінам у відносинах між людиною і суспільством».<ref>{{Cite book
|url=https://www.amazon.de/Einführung-den-Buddhismus-Michael-Brück/dp/3458710019
|title=Einführung in den Buddhismus |last=Brück
|first=Michael von
|date=2007-09-29
|publisher=Verlag der Weltreligionen
|edition=4
|location=Frankfurt am Main
|language=Deutsch
|isbn=978-3-458-71001-1
}}</ref>

== Див. також ==

* [[Історія буддизму]]
* [[Школи буддизму]]

== Коментарі ==
{{Reflist|group=К}}

== Примітки ==
{{Reflist|2}}

== Література ==

* Metcalf, Franz Aubrey (1999), ''Zen in the West''. ''Buddhist Spirituality. later China, Korea, Japan and the Modern World''. Crossroad Publishing Company. ISBN	082451596X{{Ref-en}}
* McMahan, David L. (2008), ''The Making of Buddhist Modernism''. Oxford University Press. ISBN 9780195183276{{Ref-en}}
* Frédéric Lenoir (1999), ''La rencontre du bouddhisme et de l'Occident.'' Paris, Fayard. ISBN 978-2-213-60103-8 {{Ref-fr}}
* Lionel Obadia (2007)'', Le bouddhisme en Occident.'' Paris, La Découverte, coll. «Repères», ISBN 9782707150639{{Ref-fr}}

== Посилання ==

* Crook, J. H. (2000). [http://www.thezensite.com/ZenEssays/CriticalZen/ThePlaceofChaninPostModernEurope.htm The Place of Chan in Post-Modern Europe]. ''Chung-Hwa Buddhist Journal, 13''(2), 549-584.{{Ref-en}}
{{Бібліоінформація}}
{{Портали|Буддизм|Релігії|Європа|США}}
[[Категорія:Буддизм]]