Перегляд вихідного коду сторінки Саті (ритуал)

[[Файл:A Hindoo Widow Burning Herself with the Corpse of her Husband.jpg|right|thumb|280px|Саті. Малюнок Фредеріка Шоберіа. XIX ст.]]{{Насильство проти жінок}}
'''Са́ті''' ({{lang-sa|सती}}) — похоронна ритуальна традиція в [[Індуїзм|індуїзмі]], відповідно до якої вдова підлягає спаленню разом з її покійним чоловіком на спеціально спорудженому [[Похоронне багаття|похоронному багатті]]. Нині це явище рідкісне і заборонене.

Слово «саті» — прикметник жіночого роду на [[санскрит]]i, що означає «справжня», «існуюча», а також «правдива», «чесна». Назва походить від імені богині [[Саті (богиня)|Саті]], відомої також як Дакшаяні, що принесла себе в жертву, не змігши стерпіти приниження, яким її батько [[Дакша]] піддав обраного нею бога [[Шива|Шіву]].<ref>Sen D. C. Sati: a mythological story. Calcutta, 1916.</ref>

== Історія ==
Традиція саті має паралелі з аналогічними ритуалами в інших культурах. Наприклад, на похоронній церемонії у вигляді кремації в кораблі або човні, що практикувалася на [[Русь|Русі]] та описана [[Ібн Фадлан]]ом, разом з тілом господаря спалювалася його рабиня. Є відомості про існування подібної практики на території [[Індія|Індії]] до створення [[Імперія Гуптів|імперії Гуптів]] (приблизно 400 рік н. е.). Кілька згаданих в [[Махабхарата|Махабхараті]] випадків, коли жінки добровільно приносили себе в жертву, і ряд інших подібних документів можна розглядати як частково історичні джерела, проте відомо, що велика частина цих історій заснована на реальних подіях.<ref name=origins>Refs; many, including Yuganta, by Irawati Karve</ref>.Слід зауважити, що принесення себе в жертву або бажання це зробити не є традицією [[Махабхарата|Махабхарати]] і відповідно в епосі не було ні слова про саті, на відміну від інших відомих традицій, таких як Раджасуя Яґна. Ці історії слід розглядати скоріше як вираз скорботи у зв'язку з втратою близького.

Грецький історик [[Арістобул Кассандрейський]], що подорожував з [[Александр Македонський|Александром Македонським]], описав спостережуваний ним випадок саті в місті [[Таксіла|Таксілі]]. Пізніше приклад добровільного спільного спалення описує індійського солдата армії [[Євмен]]а з Кардіо, чиї [[Багатоженство|дві жінки]] боролися за право померти поруч з ним на похоронному багатті (316 до н. е.). На думку греків, метою таких порядків було позбавити дружин потенційної мотивації отруїти своїх чоловіків.<ref>Strabo 15.1.30, 62; Diodorus Siculus 19.33; [http://www.ambedkar.org/research/Sati_Was_Started_For_Preserving_Caste.htm Sati Was Started For Preserving Caste]</ref>
[[Файл:Burning of a Widow.jpg|thumb|280px|right|Церемонія спалення індійської вдови разом з тілом її покійного чоловіка. Малюнок з книги «Історія Китаю та Індії в картинках». 1851]]
Добровільна смерть на похоронах описана в Північній Індії до періоду імперії Гуптів. Ця практика мала назву «анумарама». На відміну від саті, самопожертви були дійсно добровільними, без елемента примусовості, і могли поширюватися не тільки на вдів, але й на інших родичів, слуг, ідейних послідовників або друзів обох статей, тих, хто бажав таким чином висловити свою відданість покійному. Іноді ці смерті були наслідком присяги вірності, даної ще за життя покійному.<ref name=Shastri>Shastri, Shakuntala Rao. [http://www.hindubooks.org/women_in_the_sacredlaws/ Women in the Sacred Laws] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140408222221/http://www.hindubooks.org/women_in_the_sacredlaws/ |date=8 квітня 2014 }}. — The later law books. 1960</ref>.

Сучасні дослідники вважають, що практика самоспалення вдів набула поширення приблизно в 500 рік н. е., під кінець існування імперії Гуптів. Деякі пов'язують це із занепадом [[буддизм]]у в Індії<ref>{{iw|Decline of Buddhism in India}}</ref>розшаруванням суспільства на [[Каста|касти]] і з тим, що саті могли використовувати як метод підпорядкування в касті. Є припущення, що традиція саті була принесена [[Ефталіти|білими гунами]] буддійського віросповідання, чиє вторгнення до Індії вплинуло на розпад імперії Гуптів.

Приблизно у той же час історії про саті стали вибивати на меморіальних каменях. Найбільш ранні з них — в [[Сагар]]і, [[Мадгья-Прадеш]]і, хоча найбільший набір з'явився в [[Раджастхан]]і кілька століть потому. Ці меморіальні камені, звані «девлі» або «камені саті», стали місцем поклоніння померлої жінки. Найбільша кількість таких каменів — у Західній Індії.

За нинішніми відомостями саті поширилися по всьому субконтиненту приблизно до X століття. Традиції продовжували дотримуватися аж до початку XIX століття в різних районах з більшою або меншою регулярністю.

== Примус ==
Передбачалося, що саті має виконуватися добровільно, проте на практиці найчастіше це виглядало не так. Не кажучи вже про фактор соціального тиску, в багатьох випадках вдову схиляли до смерті шляхом безпосереднього застосування фізичної сили.

Малюнки та описи часто зображують жінку, що сидить на похоронному вогнищі зв'язана чи яким-небудь іншим способом обмежена в рухах, - щоб не втекла, коли багаття запалять. На кількох з них навколо багаття стоять охоронці з довгими шестами, щоб не дати жінці вибратися з вогню.<ref>[http://asnic.utexas.edu/asnic/hardgrave/Satiart.rft.html The Representation of Sati: Four Eighteenth Century Etchings by Baltazard Solvyns] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080509053952/http://asnic.utexas.edu/asnic/hardgrave/Satiart.rft.html |date=2008-05-09 }} by Robert L. Hardgrave, Jr. — This says 'likely'</ref>

== Джерела ==
{{reflist}}
== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53409/20178.html Саті]}}
{{перекласти|en|Sati}}
{{reli-stub}}
{{hist-stub}}
{{ВП-портали|Індуїзм|Історія|Культура}}

[[Категорія:Індуїзм]]
[[Категорія:Обряди і ритуали]]
[[Категорія:Убивство]]
[[Категорія:Феміцид]]