Магатма

Магатма також Махатма є почесним знаком, який використовується в Індії.

Цей термін зазвичай використовується для Могандаса Карамчанда Ґанді, якого часто називають просто «Махатма Ганді». Хоча рідше, цей епітет також використовувався щодо таких людей, як Басава<ref>Шаблон:Cite web</ref> (1131–1167), Свамі Шраддхананд (1856–1926), Лалон Шах (1772–1890), Аянкалі (1863–1941) та Джотірао Пхуле (1827–1890).

Термін магатма також історично використовувався для класу релігійних вчених у джайнізмі; для обраних релігійних лідерів у теософії; та для місцевих релігійних учителів у церкві Божественної Світлої Місії.

Етимологія

Термін Магатма походить від санскритських термінів महा (mahā), що означає «великий» і आत्मा (ātmā), що означає «душа».

У теософії

Слово, використане в технічному сенсі, було популяризовано в теософській літературі наприкінці 19 століття, коли Олена Блаватська, одна із засновників Теософського товариства, стверджувала, що її вчителі були адептами (або Махатмами), які проживають в Азії. Відповідно до теософських вчень, Магатми — це не безтілесні істоти, а високорозвинуті люди, які беруть участь у нагляді за духовним зростанням індивідів і розвитком цивілізацій. Блаватська була першою людиною в наш час, яка заявила про контакт із цими Адептами, особливо з «Майстрами» Кут Хумі та Морія. Елвін Бойд Кун писав про магатми:<ref>Kuhn (1930), – p. 147.</ref>

Майстри, яких представляє нам теософія, є просто високопоставленими учнями життєвої школи досвіду. Вони є членами нашої власної еволюційної групи, а не прибульцями з небесних сфер. Вони суперлюди лише тому, що досягли пізнання законів життя та панування над його силами, з якими ми досі боремося.

Після смерті Блаватської в 1891 році багато людей стверджували, що контактували з її Адептами-вчителями. Ці люди заявили, що вони є новими «посланцями» Вчителів і передали різні езотеричні вчення<ref>Madame Blavatsky & the Latter-Day Messengers of the Masters.</ref>. В даний час різні теософські рухи називають їх Вознесенними Майстрами, хоча їхній характер і вчення в кількох аспектах відрізняються від описаних Блаватської<ref>Leadbeater, C. W. The Masters and the Path. Adyar, India: Theosophical Publishing House, 1929 (Reprint: Kessinger Publishing, 1997).</ref><ref>Partridge, Christopher ed. New Religions: A Guide: New Religious Movements, Sects and Alternative Spiritualities Oxford University Press, USA 2004.</ref>.

Могандас Карамчанд Ґанді в ролі Магатми

Згідно з деякими авторами, Рабіндранат Тагор, як кажуть, використав цей титул для Ганді 6 березня 1915 року<ref>Dutta, Krishna and Andrew Robinson, Rabindranath Tagore: An Anthology, p. 2</ref>. Деякі стверджують, що жителі Гурукул Кангаді в квітні 1915 року називали його Махатмою<ref>Шаблон:Cite web</ref>, а він, у свою чергу, називав Махатмою засновника Мунширама (який пізніше став Свамі Шраддханандом). Проте документ про вшанування його титулом «Магатма» від 21 січня 1915 року в Джетпурі, Гуджарат, написаний Наутамлалом Бхагванджі Мехтою, зберігається в Національному музеї Ганді в Нью-Делі, Індія<ref>National Gandhi Museum, New Delhi Шаблон:Webarchive; KamdarTree.com Шаблон:Webarchive</ref>. У приватному листі від друга Ганді Пранвівана Мехти до Гопала Крішни Гокхале в 1909 році згадувалося про Ганді з титулом і, таким чином, залишається найдавнішим письмовим записом, у якому вживається цей титул. <ref>Шаблон:Cite web</ref> Використання терміна Махатма в джайнізмі для позначення класу мирських священиків було відзначено з 17 століття. Магатма — це той, хто практикуєТріхаранасуддхі<ref>Шаблон:Cite journal</ref>.

У джайнізмі

Серед джайнів термін Махатма використовується для класу вчених, які є домогосподарями.

Магатма Хирананда з Мевара

У колофоні Мевар Рамаяни, описаному як «один із найкрасивіших рукописів у світі»<ref>Шаблон:Cite web</ref><ref>Шаблон:Cite news</ref>, стверджується, що текст, замовлений Ачар’єю Джасвантом для бібліотеки Махарана Джагат Сінгха I з Мевара, був написаний один Махатма Хірананда і закінчив у п'ятницю 25 листопада 1650 року<ref>Шаблон:Cite web</ref>. Будучи джайністським писарем, Махатма Хирананда включив у рукопис традиційні джайнські писацькі елементи<ref>Шаблон:Cite web</ref>.

Джайнські магатми в Дабестан-і Мазахеб

Dabestan-e Mazaheb , написаний близько 1655 року нашої ери, є текстом, який описує різні релігії та філософії, з якими стикався автор<ref>Шаблон:Cite web</ref>. Його розділ 11 присвячений джайнізму. У ній говориться: «Подібно до дервішів обох класів (монах і джатіс) є третя секта, яка називається Маха-атма; група, що відокремилася від освальських джайнів, має одяг і зовнішній вигляд джатіса; однак не вищипуйте їх волосся пінцетом., але вирізати. Вони живуть соціальним життям і поширюють у суспільстві вчення Махавіра та інших джайнських тиртханкарів. Накопичують гроші, варять собі їжу в хатах, п’ють холодну воду, беруть собі жінку»<ref>Шаблон:Cite web</ref>. Тому термін Махатма використовувався для священиків/учених, які не дотримувалися целібату.

Див. також

• Теософія
• Аліса Бейлі
• Олена Блаватська
• Олена Реріх

Бібліографія

• Френч, Брендан Джеймс (2000) Теософські вчителі: дослідження концептуальних сфер Е. П. Блаватської та К. В. Лідбітера. доктор філософії дисертація, Університет Сіднея, факультет релігієзнавства. Сідней.
• Джонсон, К. Пол (1994) Майстри розкриті: Мадам Блаватська та міф про велике біле братство. Олбані, Нью-Йорк: Державний університет Нью-Йорка.
• Джонсон, К. Пол (1995) Посвячені вчителів теософії. Олбані, Нью-Йорк: Державний університет Нью-Йорка.
• Кальницький, Арнольд (2003) Теософський рух дев'ятнадцятого століття: легітимація спірного та закріплення поганого. Університет Південної Африки . Дисертація: 443 с.
• Кун, Елвін Бойд (1930) Теософія: Сучасне відродження стародавньої мудрості. доктор філософії Дипломна робота. Уайтфіш, Монтана: Видавництво Кессінгера.

Подальше читання

• Дутта, Крішна та Ендрю Робінсон. Рабіндранат Тагор: Антологія. Picador/Macmillan: Лондон, 1997.